Зафіксовані випадки захворювань в результаті переохолодження (пневмонія, ГРЗ, ревматизм, вага перебігу хронічних хвороб), появи жертв від опіків (з-за розлитих і зайнялися на поверхні води ЛВГЖ). Про наслідки повеней з точки зору медицини можна судити за даними табл. 2.9.

В структурі санітарних втрат значне місце займають діти, а найбільш частими наслідками серед населення стають психоневрози, кишкові інфекції, малярія, жовта лихоманка. Особливо великі людські жертви на узбережжях при урагани і цунамі, а також при руйнуванні гребель та дамб (понад 93% потонули). Як приклад можна навести наслідки повені 1970 р. в Бангладеш: на більшості прибережних островів загинуло все населення; з 72 тис. рибалок в прибережних водах загинуло 46 тис. Більше половини з числа загиблих становили діти до 10 років, хоча на них припадало лише 30 % населення зони лиха. Високою виявилася і смертність серед населення старше 50 років, серед жінок і хворих.

Частими супутниками повеней є великомасштабні отруєння. Через руйнування очисних споруд, складів з ахова та іншими шкідливими речовинами відбувається отруєння джерел питної води. Не виключено розвиток великих пожеж за розлиття ЛВГЖ по поверхні води (бензин та інші горючі рідини легше води).

Повені успішно прогнозуються, і відповідні служби дають попередження в небезпечні райони, що знижує шкоду. У місцях повеней будують дамби, греблі, гідротехнічні споруди, що регулюють стік води. У звивистих місцях річок проводять роботи з розширення та випрямлення їх русла. У загрозливий період організується чергування і підтримання в готовності формувань ЦО. Проводиться завчасна евакуація населення, викрадення худоби, вивіз техніки.

Рятувальні роботи в районах затоплення часто відбуваються в складних погодних умов (зливові дощі, тумани, шквалисті вітри). Роботу з порятунку людей починають з розвідки, використовуючи плавзасоби і вертольоти, забезпечені засобами зв'язку.

Встановлюються місця скупчення людей, і туди спрямовують кошти для забезпечення їх порятунку. Роботи на гідротехнічних спорудах виконують формування інженерної та аварійно-технічної служб ГОЧС: це зміцнення дамб, гребель, насипів або їх будівництво.

Підтоплення. Підтоплюється до 75% всіх міст, близько 9 мільйонів гектарів земель господарського призначення. Площа підтоплення за останні 15 років збільшилася на 50%. Розрізняють два типи підтоплення: техногенний (як результат господарської діяльності людини) і природне (прояв природних процесів).

Техногенне підтоплення має латентний (прихований) характер і тому найбільш небезпечно, може привести до виникнення і розвитку небезпечних процесів (зсувів, карстових явищ).